Мандруючи як птах, байдуже споглядати

Пустелю, де в піску втонули кам'яні боги,

Як океан в невиннім сні голубить береги;

Втікать від часу, починати все спочатку.

Селитися як птах, незмінно проявляти

Ознаки вірності у збуренім потоці

Схвильованих світил і осені: в затоці

Вгорі над пінистими хвилями ширяти.

Ось так би й нам. Жаль, птах всліпу летить по світу,

Його призначення не явить зримо виду:

Його вага на гладі вод не лишить сліду,

З його гнізда невдовзі кошик зробить вітер.

Мандрівники, ми - полотно доріг, які пройшли;

Як пір'я на потоці часу, селимося ми.

Cecil Day-Lewis "O Dreams, O Destinations - 9"

To travel like a bird, lightly to view

Deserts where stone gods founder in the sand,

Ocean embraced in a white sleep with land;

To escape time, always to start anew.

To settle like a bird, make one devoted

Gesture of permanence upon the spray

Of shaken stars and autumns: in a bay

Beyond the crestfallen surges to have floated.

Each is our wish. Alas, the bird flies blind,

Hooded by a dark sense of destination:

Her weight on the glass calm leaves no impression,

Her home is soon a basketful of wind.

Travellers, we are fabric of the road we go;

We settle, but like feathers on time's flow.