Вперше Марчелло вибрався назовні

з ним поряд були сонце й місяць

(його щаслива мама і щасливий тато)

(а ще відоме щастя як дідусь).

Марчелло вперше дихав вуличним повітрям

йому здалося, що воно йому подобається.

Він вперше опинився у машині

вона помчала з гулом швидко і далеко

(як на такого малюка)

до Брукліна: "Вітаю,

Бруклін!" - він не кричав:

його слова були надто малими, щоб вибратися.

Та зрозуміло з його сплячого обличчя

йому подобається рід людський.

The first time

The first time Marcello went outside

the sun and moon were at his side

(his happy mom and happy dad)

(also the happiness known as granddad).

The first time Marcello breathed the outside air

he seemed to like it there.

The first time he got in a car

it zoomed him fast and far

(for such a little guy)

to Brooklyn: “Hi,

Brooklyn!” he didn’t shout:

his words were too little to get out.

But clearly in his sleeping face

he felt comfy in the human race.