Я рухаюся крізь

трильйон молекул,

що розступаються,

дають мені дорогу,

а з двох боків

більше трильйонів

залишаться там, де були.

Щітка двірника

починає скрипіти.

Дощ зупинився.

Я зупиняюся.

Хлопчик

на розі

у жовтому дощовику

тримає за руку маму.

The Run

I go through
trillions of molecules
that move aside
to make way for me
while on both sides
trillions more
stay where they are.
The windshield wiper blade
starts to squeak.
The rain has stopped.
I stop.
On the corner
a boy
in a yellow raincoat
holding his mother’s hand.