Людина втратила своїх богів.

Якщо вона втратить гідність

всьому кінець.

Це сказав я.

Що я мав на увазі?

Перше, що віра

в божественне майже

зникла.

Під гідністю

я розумію взаємну

самоповагу, відчуття

що ми вправі

бути тут і що

це важливо.

(Важливо куди

пішли боги

після їх смерті.)

Мій дог Сьюзі здається

не має жодного значення, але в неї

є Пет і я, боги

з якими можна гратися і гавкати.

Про цей вірш:

"У купі різних паперів, які завжди на моєму столі, я знайшов обривок, який містив слова епіграфу до цього вірша, і я неясно пригадав, що написав їх. Вони стали початком вірша: "Це сказав я." Мені сподобалася незвична ідея цитувати себе в епіграфі. До речі, обіграна банальність бог / дог була ненавмисною."

Lost and Found

Man has lost his gods.

If he loses his dignity,

it’s all over.

I said that.

What did I mean?

First, that the belief

in divinity has almost

disappeared.

By dignity

I meant mutual

self-respect, the sense

that we have some right

to be here and that

there is value in it.

(Values are where

the gods went

when they died.)

My dog Susie doesn’t seem

to have any values, but she does

have Pat and me, gods

she gets to play with and bark at.

About this poem:

“In the pile of miscellaneous papers always on my desk I found a scrap that contained the words in this poem’s epigraph, and I vaguely remembered having scribbled them down. That triggered the poem’s beginning: ‘I said that.' I liked the unusual idea of quoting oneself in an epigraph. By the way, the corny play on god/dog was unintentional.”