Я повірив у Трою, а мені говорили: ти що!

Вмер незрячий Гомер, світ змінився, мій друже.

Стільникові міфічні чарунки порожні вночі.

В них поезії древньої бджоли давно не живуть.

Але Троя потрібна, як треба повітря,

Захотіла душа відшукати її.

Справа ця не з легких, говорили батьки.

Для дорослих немає до неї відомих доріг.

Довго їм опирався, з насмішкою відповідав,

Відвернулися друзі від дивного дивака.

Взяв я шворінь іржавий і далі не зволікав,

На розкопці могили Гомера трудилась невтомно рука.

Мені сонце сіяло, було мені близько восьми,

І я вірив у місто прекрасне, найкраще з усіх на землі.

Та не бджоли античні, до мене злетілися оси.

Вони жалили боляче, наче гадюки в вівсі.

І здавалось мені, що до Трої все ближче і ближче,

Скоро зможуть побачить її тисячі.

Потім я зрозумів, що лиш я бачу Трою як слід,

Тисячі не зуміють ніколи її зрозуміть.

Я покинув копати і яму засипав тоді,

Моє тіло як мертве між тіл мертв'яків.

Так вони поховали їх батька, так ними похована мати,

Так колись поховають мене.

Від злих поглядів далі, поглибше від пліток дурних,

Від пихатих насмішок й колючих очей.

Троє, я врятував тебе, Троє, будь же світлом

тому, хто шукає тебе і рятує ще раз!

Ray Bradbury TROY

I believed in Troy and I was told: what are you !
The blind Homer has died, the world has changed, friend.
Empty stand in the night mythical.
Bees of ancient poetry no longer live in them.
But Troy was needed, as air is needed,
My soul wanted to find her.
My parents said it was not easy.
There is no straight path for adults.
But I resisted for a long time, I answered with a mockery,
friends turned away right away from the weird weirdo.
I took a rusted barb and didn't hesitate any longer,
digging Homer's grave is not tired my hand.
The sun was shining brightly for me, I was about eight,
I believed in a beautiful city, the best in the world.
But instead of ancient bees, wasps came to me.
And they sting painfully, as snakes sting in oats.
I thought Troy was getting closer and closer.
It will soon be seen by thousands.
But then I realized that Troy alone I, as necessary, see,
Thousands of people will never understand it.
Then I did not stop digging, I began to throw a hole,
My body is like the body of a dead body.
So they buried their father, so they buried their mother,
One day I will be buried.
Away from bad looks, deeper from stupid gossip,
from proud strangers ridicule and curious eyes.
Troy , I saved you. Troy , let it shine
the one who finds you and saves you more than once !