Є так багато островів!

Тут стільки островів, як уночі зірок

на тім гіллястім дереві, з якого опадають метеори,

як діти падають з літаючої шхуни.

Адже все падати повинне, і так завжди було,

з одного боку Венера, з другого Марс;

падай, і будь одним, так само як земля, одна

між островів в архіпелазі зірок.

Моїм найпершим другом стало море. Тепер моїм останнім.

Я зараз замовкаю. Працюю, потім читаю,

зіщулившись під ліхтарем, прикріпленим до щогли.

Я намагаюся забути, що був щасливим,

й коли це не вдається, вивчаю зорі.

Я часом буваю сам, і м'яко вирізьблена піна

біліє наче палуба і місяць відчиняє

хмари як двері, і сяйво наді мною

веде додому дорогою з блідого місячного світла.

Мулатка тобі співає з морських глибин.

Дерек Волкотт - другий чорношкірий лауреат Нобелівської премії з літератури. Його твори пронизані темою рабства.

Літаючими шхунами називали парусники, якими доставляли негрів з Африки в Америку. Максимальна швидкість була необхідна, щоб менше живого товару померло при перевезенні.

Діти тяжко переносили морську подорож. Багато з них помирали в дорозі і їхні тіла скидали за борт.

Derek Walcott "After The Storm"

There are so many islands!

As many islands as the stars at night

on that branched tree from which meteors are shaken

like falling fruit around the schooner Flight.

But things must fall,and so it always was,

on one hand Venus,on the other Mars;

fall,and are one,just as this earth is one

island in archipelagoes of stars.

My first friend was the sea.Now,is my last.

I stop talking now.I work,then I read,

cotching under a lantern hooked to the mast.

I try to forget what happiness was,

and when that don't work,I study the stars.

Sometimes is just me,and the soft-scissored foam

as the deck turn white and the moon open

a cloud like a door,and the light over me

is a road in white moonlight taking me home.

Shabine sang to you from the depths of the sea.