Ой горе, горе, горе, людина створена жити, щоб своє чоло потом росити [1],

І неважливо що чоло потіло вчора і позавчора, доведеться потіти чолу знову і знову.

І тобі в глибині душі доводиться визнавати, що треба і далі чоло росою вкривати,

Насправді триватиме так до тієї миті, коли хтось в клубі скаже, що треба похоронити

того, як там його, кому вдалося уп'ятеро Бові [2] перевершити

такі перспективі на вигляд не дуже чудові.

Але тобі таке випало за причетність до роду людського.

Наскільки я знаю, людина це єдине створіння,

яке приречене на загибель або на потіння.

Дивись як навколо пташки літають, і слухай пісні які вони вголос співають;

Недарма вони не мають чола і так багато співають, бо вони про піт на чолі зовсім не дбають.

А бджоли нічого не роблять, у бджіл репутація працьовитих, для цього їм досить пронизливо погудіти,

І люди бджолине гудіння слухають і вважають гул роботою, і що дійсно їм треба більше трудитись,

Тому наступного разу тебе надихає завзяття бджолине і ти збільшуєш власні прекрасні трудові зусилля,

Все ж пам'ятай, що ця чудова бджола здохне від сміху, якщо ти попросиш її себе підмінити,

в поті чола свого як ти трудитись, доки ти кружлятимеш цілий день, нюхаючи квіти.

Але якщо ти гуманіст, то далекий від цього,

І саме тому я вигукую Горе, горе, горе,

Бо не бачу користі в тому, щоб бути вищою формою існування,

якщо все, що ти маєш від цього, це постійний піт на чолі в труді і подоланні.

Дійсно, коли чоло моє особливо пітніє часом, я думаю, що краще простою амебою залишатися,

ніж як Соломон у всій його славі царицею Савською утішатися.

[1] "У поті свого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, і до пороху вернешся." (Буття, розділ 3, вірш 19, переклад Івана Огієнка)

[2] Девід Бові - британський рок-музикант, співак, продюсер, композитор, художник, актор. Грав на саксофоні, гітарі, мандоліні, скрипці, віолончелі, клавішних, знявся більше ніж у 30 фільмах. Альбоми Бові за його життя були видані тиражем 136 мільйонів примірників.

Grasshoppers Are Very Intelligent

Ah woe, woe, woe, man was created to live by the sweat of his brow,

And it doesn't make any difference if your brow was moist yesterday and the day before, you've still got to get it moist again right now.

And you know deep in your heart that you will have to continue keeping it dewy,

Right up to the time that somebody at the club says, I suppose we ought to go to what's-his-name's funeral, who won the fifth at Bowie?

That's a nasty outlook to face,

But it's what you get for belonging to human race.

So far as I know, mankind is the only section of creation

That is doomed to either pers- or ex-piration.

Look at the birds flying around, and listen to them as their voices in song they hoist;

No wonder they sing so much, they haven't got any brows, and if they had they couldn't be bothered keeping them moist.

And bees don't do anything either, bees just have a reputation for industry because they are sharp enough to buzz,

And people hear a bee buzzing and don't realize that buzzing isn't any trouble for a bee so they think that it is doing more than it actually does,

So next time you are about to expend some enthusiasm on the bee's wonderful industrial powers,

Just remember that that wonderful bee would die laughing if you asked it to change places with you and get its brow moist while you went around spending the day smelling flowers.

But if you are humanity, it is far from so,

And that is why I exclaim Woe woe woe,

Because I don't see much good in being the highest form of life

If all you get out of it is a brow moist from perpetual struggle and strife.

Indeed sometimes when my brow is particularly moist I think I would rather be a humble amoeba

Than Solomon in all his glory entertaining Queen of Sheba.