Білі руки я кохав у Шалімарі,

Де ви? Хто хмільний від ваших чарів?

Хто щасливий йде дорогою за вами,

Там в кінці його чекає біль прощання?

О, вершитель млосний радості і щему,

Розпорядник входу в пекло чи до раю,

Як гаряча кров тече бурхливо в венах,

Від обіймів і до помаху прощання.

Млосні руки, нігті - лотоса бутони

в тихих водах, біля них ми завмирали,

Краще б ви стискали моє горло,

щоб убити, ніж прощально помахали.

Лоуренс Хоуп (Адела Флоренс) (1865 – 1904) – англійська поетеса. Вийшла заміж за полковника Бомбейської армії, талановитого лінгвіста Малколма Хассельса Ніколсона. Після його смерті від невдалої анестезії покінчила життя самогубством. Своєрідний аналог саті - право дружини послідувати за чоловіком після його смерті.

By Laurence Hope “Kashmiri Song”

Pale hands I loved beside the Shalimar,

Where are you now? Who lies beneath your spell?

Whom do you lead on Rapture's roadway, far,

Before you agonise them in farewell?

Oh, pale dispensers of my Joys and Pains,

Holding the doors of Heaven and of Hell,

How the hot blood rushed wildly through the veins,

Beneath your touch, until you waved farewell.

Pale hands, pink tipped, like Lotus buds that float

On those cool waters where we used to dwell,

I would have rather felt you round my throat,

Crushing out life, than waving me farewell!