Жив-був один італієць, ну ж бо, згадай,
Деякі люди вважали, що він шахрай.
Та італієць на них не ображався,
Бо серед інших дуже порядним вважався.
Він говорив усім, що куля земна кругла,
За це розумні люди називали його дурнем.
Якось пішов він позичити грошей у Фердинанда,
Та Фердинанду заморські синиці до ферди-занда.
Для думок мозок Колумба був родючий, а не посушливий,
Він пригадав, що Фердининд наш був одружений.
І подумав він, що немає дружини такої,
яка з чоловіком своїм була би думки одної.
Бо якщо чоловік подумає, як це жахливо,
Дружині здасться, що це напрочуд красиво.
Колумб надушив свою хустку соком лимона і ромом
Та й подибав до Ізабели додому.
Хоч виглядав чудово, зашарівся наче дурень відомий,
А вона йому:”Будь ласка, будьте у нас як дома,
Не згадаю ваше обличчя, але аромат знайомий”.
Колумб перед нею, не міг зронити з вуст ні чичерк.
Тільки й сказав: "Я Колумб, п'ятнадцятого століття адмірал Берд”
Як він і думав, фортеця не устояла,
Найдорожчий скарб Ізабела йому віддала.
О! вона не була скупою, як Корнелія, Гракхів мама,
Найдорожчим скарбом вона не дітей вважала.
Ні, це були речі, що мали хорошу ціну -
Насипала йому в капелюх цяцьок дорогоцінних.
Тут Колумб попросив, щоб йому показали, де захід
Хтось тицьнув пальцем, й Колумб до Америки втрапив.
За це відкриття Колумба в тюрму заперли,
Там руки і ноги йому кайдани розтерли.
Потім назвали Америку іменем іншим,
Після чого Колумба ніхто не згадував більше.
Сумна Колумбова доля має уроком стати
Дорослому виборцеві і малому дитяті:
Щоб бути успішним, не треба Америку відкривати,
А треба на ринку товари свої продавати.

Навіяно Огденом Нешем.
http://ogdennash.chat.ru/Poems.html

 

Columbus

Once upon a time there was an Italian,

And some people thought he was a rapscallion,

But he wasn't offended,

Because other people thought he was splendid,

And he said the world was round,

And everybody made an uncomplementary sound,

But he went and tried to borrow some money from Ferdinand

But Ferdinand said America was a bird in the bush and he'd rather have a berdinand,

But Columbus' brain was fertile, it wasn't arid,

And he remembered that Ferdinand was married,

And he thought, there is no wife like a misunderstood one,

Because if her husband thinks wsomething is a terrible idea she is bound to think it a good one,

So he perfumed his handkerchief with bay rum and citronella,

And he went to see Isabella,

And he looked wonderful but he had never felt sillier,

And she said, I can't place the face but the aroma is familiar,

And Columbus didn't say a word,

All he said was, I am Columbus, the fifteenth-century Admiral Byrd,

And, just as he thought, her disposition was very malleable,

And she said, Here are my jewels, and she wasn't penurious like Cornelia the mother of the Gracchi, she wasn't referring to her children, no, she was referring to her jewels, which were very valuable,

So Columbus said, Somebody show me the sunset and somebody did and he set sail for it,

And he discovered America and they put him in jail for it,

And the fetters gave him welts,

And they named America after somebody else,

So the sad fate of Columbus ought to be pointed out to every child and every voter,

Because it has a very important moral, which is, Don't be a discoverer, be a promoter.