Коли десь далеко музика

очі майже закриті

і предмети тихі наче лавандові

без подиху чи дальнього відгуку.

Хмара так вишукано тягнеться

вдалину сріблястим літаком

що думки про неї як самотнє фантастичне

відлуння; гул двигуна спускається

як монета на дно океану

не тремтять повіки

так буває коли монета сліпучого сонця

сходить і змітає ближнє повітря. Чуєш,

тихо, серце дихає музикою,

доки монети лежать на вологому жовтому піску.

Frank O'Hara "A Quiet Poem"

When music is far enough away

the eyelid does not often move

and objects are still as lavender

without breath or distant rejoinder.

The cloud is then so subtly dragged

away by the silver flying machine

that the thought of it alone echoes

unbelievably; the sound of the motor falls

like a coin toward the ocean's floor

and the eye does not flicker

as it does when in the loud sun a coin

rises and nicks the near air. Now,

slowly, the heart breathes to music

while the coins lie in wet yellow sand.