Головна » Статті » Поезія » З англійської |
Я не художник, я поет. Чому? Я думаю, що краще бути художником, та не мені. Гаразд,
наприклад, Майк Голдберг почав картину. Я незвано. "Влаштовуйся і пий," - він каже. Я п'ю; ми п'ємо. Я дивлюся угору. "В тебе там САРДИНИ." "Так, там було потрібне щось." "Ой". Я іду, і дні проходять і я незвано знов. Картина твориться, я іду, і дні проходять. Я незвано. Картина завершена. "Де тут САРДИНИ?" Все, що залишилося, просто літери: "Те було зайвим," - каже Майк.
А я? Одного дня я уявляю колір: жовто-гарячий. Я про жовто-гаряче пишу рядок. Доволі швидко набралася сторінка слів, а не рядків. Затим іще одна сторінка. Там мусить бути більше, але не жовто-гарячого, а слів, про те, який жахливий жовто-гарячий і життя. Проходять дні. Навіть у прозі я істинний поет. Мій вірш закінчено, а я ще не згадав жовто-гаряче. Є вже дванадцять віршів, я називаю їх ЖОВТО-ГАРЯЧІ. Й одного дня у галереї я бачу картину Майка, названу САРДИНИ.
Frank O'Hara "Why I Am Not A Painter" I am not a painter, I am a poet. Why? I think I would rather be a painter, but I am not. Well,
for instance, Mike Goldberg is starting a painting. I drop in. "Sit down and have a drink" he says. I drink; we drink. I look up. "You have SARDINES in it." "Yes, it needed something there." "Oh." I go and the days go by and I drop in again. The painting is going on, and I go, and the days go by. I drop in. The painting is finished. "Where's SARDINES?" All that's left is just letters, "It was too much," Mike says.
But me? One day I am thinking of a color: orange. I write a line about orange. Pretty soon it is a whole page of words, not lines. Then another page. There should be so much more, not of orange, of words, of how terrible orange is and life. Days go by. It is even in prose, I am a real poet. My poem is finished and I haven't mentioned orange yet. It's twelve poems, I call it ORANGES. And one day in a gallery I see Mike's painting, called SARDINES.
| |
Переглядів: 337 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |