Це сталося між північчю і першою годиною ночі

На дім накинувся нестримний і шалений вітер,

Дім був весь повністю старий, до всіх прийшла загибель, земля хотіла вирватись з-під дому.

Тому вони упали в відчай, молилися й втішали один одного, не сміючи  залишити кімнату.

Вони почули жахливий свист, шипіння, неначе в домі були змії, вужі та інші небезпечні черви.

Тут Фауст прорвався до дверей і став кричати "Допоможіть", "Вбивають", потім наполовину тихше, потім ще тихше і замовк.

З приходом дня студенти увійшли в кімнату, але вони не побачили Фауста, нічого крім кімнати, залитої кров'ю.

Ах... раз-у-раз диявол жбурляв його від однієї стінки до іншої.

Ах... мерзенне, страшне видовище.

Нарешті знайшлося його тіло на купі гною,

Воно було жахливе на вигляд, позбавлене усіх кінцівок і голови.

Кантата, яка пізніше стала частиною опери, написана за  "Народною книгою про Фауста" Йогана Шпіса. Історії про Фауста були записані у 1587 році, коли у європейській свідомості відбувається перелом: чуттєве стає важливішим за духовне, земне виходить на перше місце, люди починають втрачати віру в Бога. Перші легенди про Фауста - це передчуття небезпечності шляху, на який ступила європейська цивілізація. Фауст у трактуванні Шпіса сам став причиною свого нещастя.

Пізніше Гете і Ніцше поставлять свого героя вище за Бога, над Добром і Злом. На Шнітке вплинуло тлумачення Томасом Манном історії доктора Фауста. Його Фауст не є торжеством пізнання, торжеством людського духу, а є торжеством диявольського, розгулом нечистої сили.

Мефістофель спокушає Фауста тому, що той сам забажав чуттєвих насолод, тлінне поставив вище вічного.

Шнітке називав Фауста головною темою свого життя.

Faust-Kantate "Seid nüchtern und wachet..."VII. Es geschah... 

Es geschah aber zwischen zwölf und ein Uhr in der Nacht,

daß gegen dem Haus her ein großer, ungestümer Wind ging,

so das Haus alt allen Orten um gab, als ob es alles zugrunde gehen und das Haus zu Boden reißen wollte.

Darob die Stundenten vermainlen zu verzagen, sprangen aus oder Belt und huben an, einander zu trosten, wollten aus der Kammer nicht.

Sie hörten ein greuliches Pleifen und Zieschen als das Haus Schlangen, Nattern und andeer schädlicher Würme Wäre.

Idem gehet Fausti Tür auf , der hub an zu schreien um "Hilfe" und "Mordio", aber kaum mit halber Stimme Bald hernach hörte man ich nicht mehr.

Tag ward, sind die Studenten in die Stuben gegangen Sie sahen aber keinen Faustum, nichts denn die Stuben voll Bluts gespritzt.

Ah ... well in der Teufel von einer Wand zu andern geschlagen.

Ah ... ein greulich und erschrecklich Spectakel.

Letzwich aber funden Sie seinen Leib heraußen bei dem Mist, welcher greulich anzusehen war, dem in der Kopf und alle Glieder schlolferten.

В цю ніч опівночі зірвався сильний вітер,

Немов хотів би знищити будинок Фауста і зруйнувати все.

У відчаї студенти наверху повскакували зі своїх постелей

Вони почули жахливий шум, неначе дім був повен змій і інших огидних червів

Фауст волав "Допоможіть!", "Вбивають!" та незабаром ці його крики зникли.

Коли розвиднилося, студенти увійшли в його кімнату.

Кімната була залита кров'ю

Розмазаний по стінах його мозок

Диявол все порозкидав

Валялися навколо очі й зуби

На вигляд це було жахливо й страшно!

Вони знайшли на купі гною його тіло

Воно ще тихо смикалося.

That night at midnight a great wind blew up

As if it wanted to destroy Faust's home and obliterate everything.

Upstairs the desperate students leapt out of their beds

They heard dreadful noises as if the house were full of snakes and other terrible worms

Faustus cried, "Help!" and "Murder!" but soon his voice died away.

When it was light the students went into his room:

The room was spattered in blood

His brain clung to the wall

The devil had thrown him all about

Eyes and teeth were scattered around

It was a gruesome and grisly sight!

They found his body on a dunghill

It was still twitching.

Устрашающая кончина доктора Фауста

Так вот утешал всё, так вещал противно святому писанию, лживо.

А после двенадцати, к часу ночи в полную тишь случилось так,

что в дом внезапно с жестокой силой ворвался ярый грозный вихрь,

объял весь дом железной рукой, так если б всем готовил погибель.

Студенты в страхе вскочили с постели, думая, всем настал конец.

Принялись ободрять один другого, выйти за дверь никто не смел.

И каждый слышал томясь душой леденящий душу свист и шипение,

казалось дом был полон ужей, гадюк и прочих мерзких гадов.

Тут двери в комнату доктора Фауста раскрылись с трудом

и стал он кричать о помощи. Но голос хриплый был слышен снова, и всё слабей, и скоро Фауст умолк.

Друзья решились войти к несчастному только когда забрезжил день.

Они не увидели его больше, лишь комната всюду была забрызгана кровью,

и мозг прилип к стене, будто черти бросали его от одной стены к другой.

Да ещё лежали глаза и несколько зубов: жуткое и ужасающее зрелище!

Тут начали студенты плакать и причитать над ним, искали его повсюду

и наконец нашли его тело за домом на навозной куче.

Страшно было на него взглянуть, так изуродованы были его лицо и все части тела.