Життя біжить вперед неспинно щогодини,

після величних днів незмінна ява смерті,

і давні справи і сучасні круговерті

із майбуттям не припиняють поєдинки;

надії й спомини лишаються сумними,

чи зараз, чи колись, вони завжди нестерпні,

і жаль мені себе, і хочеться все стерти,

і хай душа моя нарешті відпочине.

Вертаються до мене спогади солодкі,

їх чаром довго серце смутнеє втішалось,

я бачу, як пливу, та буря заважає;

я бачу долі порт, і поламались щогли,

знесилів штурман мій, і розідертий парус,

і згасла провідна зоря, і не сіяє.

Вірш, написаний після смерті Лаури. Її смерть змусила відчути швидкоплинність життя і почути позаду поступ смерті. Не втішають спогади про минуле, немає надії на майбутнє - все навколо руїна і буря. Згасла провідна зоря, залишився біль і бажання померти.

FRANCISCI PETRARCHE FRAGMENTA CCLXXII. La vita fugge, e non s'arresta un ora

La vita fugge e non s' arresta un' ora

e la morte vien dietro a gran giornate

e le cose presenti e le passate

mi danno guerra, e le future ancora;

e 'l rimembrare e l' aspettar m' accora

or quinci or quindi, sí che 'n veritate,

se non ch' i' ò di me stesso pietate

i' sarei già di questi pensier' fora.

Tornami avanti s' alcun dolce mai

ebbe 'l cor tristo; e poi da l' altra parte

veggio al mio navigar turbati i venti;

veggio fortuna in porto, e stanco omai

il mio nocchier, e rotte arbore e sarte,

e i lumi bei che mirar soglio, spenti.