Кажи мені частіше, дзеркало правдиве,

що втомлена душа і шкіра помарніла,

згасає розум мій, занепадає сила:

"Прийми, що ти старий, не сподівайся дива;

природі краще покоритися, можливо,

та час примушує боротися щосили." -

Завжди, коли вода в мені вогонь гасила,

розвіювався сон, тривалий, хворобливий,

і що життя летить, я розумів чудово,

і що воно буває тільки раз єдиний,

і у моєму серці знов лунало слово

про ту, яка була самотня в кожній днині,

яка звільнилася з прекрасної окови

і, думаю, затьмила славу всіх донині.

FRANCISCI PETRARCHE FRAGMENTA CCCLXI

Dicemi spesso il mio fidato speglio,

l'animo stanco, e la cangiata scorza

e la scemata mia destrezza e forza:

« Non ti nasconder piú, tu se' pur veglio;

obedir a natura in tutto è il meglio,

ch' a contender con lei 'l tempo ne sforza ». -

Súbito allor, com' acqua 'l foco amorza,

d' un lungo e grave sonno mi risveglio,

e veggio ben che 'l nostro viver vola

e ch' esser non si pò piú d'una volta;

e 'n mezzo 'l cor mi sona una parola

di lei ch' è or dal suo bel nodo sciolta,

ma ne' suoi giorni al mondo fu sí sola,

ch' a tutte, s' i' non erro, fama à tolta.

https://www.youtube.com/watch?v=I3l3Aj3WAZs Franco Corelli: Lasciatemi morire