В блакитний літній вечір я бреду стежками.

Лоскочуть колоски, зминається трава.

Замріяний, вчуваю свіжість під ногами,  

В вітрах купається розкрита голова

Не маю жодних слів, всі думи прожену,

Душа любов'ю розквіта, не знає міри.

Як циган, побреду в далеку далину,

З Природою, немов з коханою, щасливий

Березень 1870 р.

Sensation

Par les soirs bleus d'été, j'irai dans les sentiers,
Picoté par les blés, fouler l'herbe menue:
Rêveur, j'en sentirai la fraîcheur à mes pieds.
Je laisserai le vent baigner ma tête nue.
 
Je ne parlerai pas, je ne penserai rien:
Mais l'amour infini me montera dans l'âme,
Et j'irai loin, bien loin, comme un bohémien,
Par la Nature, - heureux comme avec une femme.
 Mars 1870.