Знову пахне в лісі.

Злітаючи, підняли жайворонки

З собою вгору небо, яке на плечі нам давило;

хоча крізь віття в нім лиш пустка вдень видніла, -

але невдовзі пройдуть вечірні зливи,

настане золота від сонця

пора новітня,

заховають подалі ряди віконниць

все, що у вікна

мерзлі стукало крилом жахливим.

Все завмирає. Тільки дощ вкриває

тихо каміння глянцем темним.

Всі звуки повністю завмерли

у проростанні глянцевих пагонів.

Aus einem April

Wieder duftet der Wald.

Es heben die schwebenden Lerchen

mit sich den Himmel empor, der unseren Schultern schwer war;

zwar sah man noch durch die Äste den Tag, wie er leer war,-

aber nach langen, regnenden Nachmittagen

kommen die goldübersonnten

neueren Stunden,

vor denen flüchtend an fernen Häuserfronten

alle die wunden

Fenster furchtsam mit Flügeln schlagen.

Dann wird es still. Sogar der Regen geht leiser

über der Steine ruhig dunkelnden Glanz.

Alle Geräusche ducken sich ganz

in die glänzenden Knospen der Reiser.