Слова химерні: зупинити час!

Як зберегти його, нам невідомо,

Його оселя не турбує нас.

Де зрештою буття його у всьому?

Дивися, як повільно день зникає,

Назустріч в кожнім домі ніч настане:

Стає встаюче, стояче лягає,

Й розсіюється лежаче слухняно.

Завмерли гори в зоряному герці,

Та мерехніння часу навіть в цьому.

Ах, у моєму шаленому серці

Ночує безсмертя бездомне.

In Meinem Wilden Herzen

Wunderliches Wort: die Zeit vertreiben!
Sie zu halten, wäre das Problem.
Denn, wen ängstigts nicht: wo ist ein Bleiben,
wo ein endlich Sein in alledem? -

Sieh, der Tag verlangsamt sich, entgegen
jenem Raum, der ihn nach Abend nimmt:
Aufstehn wurde Stehn, und Stehn wird Legen,
und das willig Liegende verschwimmt -

Berge ruhn, von Sternen überprächtigt; -
aber auch in ihnen flimmert Zeit.
Ach, in meinem wilden Herzen nächtigt
obdachlos die Unvergänglichkeit.