У цім селі стоїть останній дім

такий самотній, як останній дім на світі.

Село дорогу не змогло спинити,

неспішно йде вона у ночі далечінь.

Село маленьке поміж двох світів

на перехресті страху і передчуттів,

Будиночок – місток на переправі.

Хто побував в селі, хто там бродив,

Мабуть, не раз на цій дорозі помирали.

19/09/1901

Написано після подорожі в Україну з Лу Саломе у 1900 р. "Це було закличне звучання далини й самотності, яке залунало в мені одного разу під Полтавою, увечері, коли хатини були такі німі й самотні перед ніччю, що насувалася." Українські пейзажі, розмови з селянами вплинули на становлення його пантеїстичного світогляду і сприйняття Бога. Написане до подорожей в Російську імперію вважав учнівськими вправами, не вартими уваги. З цих подорожей Рільке повернувся Поетом. Почута від кобзаря Остапа Вересая псальма "Про Правду й Неправд" стала душею написаної ним казки "Про правду" ("Книга годин") https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=187

In diesem Dorfe steht das letzte Haus

In diesem Dorfe steht das letzte Haus 
so einsam wie das letzte Haus der Welt. 

Die Straße, die das kleine Dorf nicht hält, 
geht langsam weiter in die Nacht hinaus. 

Das kleine Dorf ist nur ein Übergang 
zwischen zwei Weiten, ahnungsvoll und bang, 
ein Weg an Häusern hin statt eines Stegs. 

Und die das Dorf verlassen, wandern lang, 
und viele sterben vielleicht unterwegs.