Чуже твоє волосся, вбрання,

Твої вуста чуже говорять,

В твоїх очах чужі питання,

І вже з шалених днів діяння

Твоя глибинність незвичайна

не б’ється хвилями прибою.

Ти наче рукотворний ідол

Біля забутих вівтарів

Ще як колись твердять молитви,

Ще як колись приносять квіти,

Ще як колись дива б творити,

Та вже давно немає див.

Fremd ist, was deine Lippen sagen

Fremd ist, was deine Lippen sagen,
Fremd ist dein Haar, fremd ist dein Kleid,
Fremd ist, was deine Augen fragen,
Und auch aus unsern wilden Tagen
Reicht nicht ein leises Wellenschlagen
An deine tiefe Seltsamkeit.

Du bist wie jene Bildgestalten,
Die überm leeren Altarspind
Noch immer ihre Hände falten,
Noch immer alte Kränze halten,
Noch immer leise Wunder walten –
Wenn längst schon keine Wunder sind.