Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Райнер Марія Рільке

Споглядання

Я бачу, гне дерева вітер

моїх давно минулих днів,

він у вікно принишкле бив,

і хтось далекий говорив,

ніколи з ним я не дружив,

і як сестру не міг любити.

 

Крокує буря там, безладдя

йде через час і через ліс,

через старінню не підвладний

ландшафт, який псалму рядками

являє велич, вічність, міць.

 

Які у нас маленькі цілі,

які великі наші втрати;

не маємо такої сили,

якою буря нас скорила,-

ми безіменні і нездатні.

 

Боріння наші – це так дрібно,

великий успіх нас дрібнить.

Все дивовижне і не плинне

ми не спроможні підкорить.

Постав той ангел, що для битви

явився в Ветхім Заповіті:

Відчули пальці сухожилля,

які напружившись щосили,

як струни почали дзвеніти

свої мелодії глибинні

 

Кого цей ангел подолав,

той часто боротьби зрікався,

але вставав і розпрямлявся,

нової форми набував,

коли твердій руці скорявся.

Йому не знані перемоги.

Зростав він в нищівних поразках

у боротьбі з Великим Богом.  

Der Schauende

Ich sehe den Bäumen die Stürme an, 
die aus laugewordenen Tagen 
an meine ängstlichen Fenster schlagen, 
und höre die Fernen Dinge sagen, 
die ich nicht ohne Freund ertragen, 
nicht ohne Schwester lieben kann. 

Da geht der Sturm, ein Umgestalter, 
geht durch den Wald und durch die Zeit, 
und alles ist wie ohne Alter: 
die Landschaft, wie ein Vers im Psalter, 
ist Ernst und Wucht und Ewigkeit. 

Wie ist das klein, womit wir ringen, 
was mit uns ringt, wie ist das groß; 
ließen wir, ähnlicher den Dingen, 
uns so vom großen Sturm bezwingen, - 
wir würden weit und namenlos. 

Was wir besiegen, ist das Kleine, 
und der Erfolg selbst macht uns klein. 
Das Ewige und Ungemeine 
will nicht von uns gebogen sein. 
Das ist der Engel, der den Ringern 
des Alten Testaments erschien: 
wenn seiner Widersacher Sehnen 
im Kampfe sich metallen dehnen, 
fühlt er sie unter seinen Fingern 
wie Saiten tiefer Melodien. 

Wen dieser Engel überwand, 
welcher so oft auf Kampf verzichtet, 
der geht gerecht und aufgerichtet 
und groß aus jener harten Hand, 
die sich, wie formend, an ihn schmiegte. 
Die Siege laden ihn nicht ein. 
Sein Wachstum ist: der Tiefbesiegte 
von immer Größerem zu sein. 

Категорія: Райнер Марія Рільке | Додав: Kunigunde (30.11.2014)
Переглядів: 316 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: