Головна » Статті » Поезія » Райнер Марія Рільке |
Я бачу, гне дерева вітер моїх давно минулих днів, він у вікно принишкле бив, і хтось далекий говорив, ніколи з ним я не дружив, і як сестру не міг любити.
Крокує буря там, безладдя йде через час і через ліс, через старінню не підвладний ландшафт, який псалму рядками являє велич, вічність, міць.
Які у нас маленькі цілі, які великі наші втрати; не маємо такої сили, якою буря нас скорила,- ми безіменні і нездатні.
Боріння наші – це так дрібно, великий успіх нас дрібнить. Все дивовижне і не плинне ми не спроможні підкорить. Постав той ангел, що для битви явився в Ветхім Заповіті: Відчули пальці сухожилля, які напружившись щосили, як струни почали дзвеніти свої мелодії глибинні
Кого цей ангел подолав, той часто боротьби зрікався, але вставав і розпрямлявся, нової форми набував, коли твердій руці скорявся. Йому не знані перемоги. Зростав він в нищівних поразках у боротьбі з Великим Богом. Der Schauende Ich sehe den Bäumen die Stürme an, | |
Переглядів: 316 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |