Є схожість самоти з дощами.

Вона з морів виходить вечорами;

або з долин далеких наповзає,

йде в небо, там знайдеться завжди місце.

І тільки з неба падає на місто.

Ідуть дощі у час гермафродитів,

обшарюють провулки до світання,

й коли тіла не знайдуть, що робити,

тоді приходить час сумний прощання;

коли взаємна ненависть надбання,

але потрібно спати разом в ліжку:

тоді пливе самотність в річку...

Einsamkeit

Einsamkeit ist wie ein Regen.

Sie steigt vom Meer den Abenden entgegen;

von Ebenen, die fern sind und entlegen,

geht sie zum Himmel, der sie immer hat.

Und erst vom Himmel fällt sie auf die Stadt.

Regnet hernieder in den Zwitterstunden,

wenn sich nach Morgen wenden alle Gassen

und wenn die Leiber, welche nichts gefunden,

enttäuscht und traurig von einander lassen;

und wenn die Menschen, die einander hassen,

in einem Bett zusammen schlafen müssen:

dann geht die Einsamkeit mit den Flüssen ...