Як той, моряк, що знає дальні мандри,

я тут завжди здаюся дикуном,

бо виліз вдень на стіл, ви ж за столом,

мій повний зріст - це відстань поміж нами.

Навряд чи знає світ мою персону,

безлюдно тут, немов на Місяць втрапив,

одначе вам самотність невідома,

обжиті вами всі промови і трактати.

Диковини, що я привіз з собою,

на те не схожі, чим тут володіють –

вони на батьківщині вільні звірі,

а тут, соромлячись, тамують подих. 

Der Einsame

Wie einer, der auf fremden Meeren fuhr,

so bin ich bei den ewig Einheimischen;

die vollen Tage stehn auf ihren Tischen,

mir aber ist die Ferne voll Figur.

In mein Gesicht reicht eine Welt herein,

die vielleicht unbewohnt ist wie ein Mond,

sie aber lassen kein Gefühl allein,

und alle ihre Worte sind bewohnt.

Die Dinge, die ich weither mit mir nahm,

sehn selten aus, gehalten an das Ihre -:

in ihrer großen Heimat sind sie Tiere,

hier halten sie den Atem an vor Scham.