І знов кипить моє життя глибинне,

Немов виходить за широкі береги.

Переді мною моя суть завжди

і явлені завжди усі картини.

Наповнює мене незнана віра:

неначе птахи, щедрі мої мрії,

я з дубом у небеснім буревії,

й пірнають у озерних днів розриви,

мов стали рибами, мої передчуття.

Fortschritt
Und wieder rauscht mein tiefes Leben lauter,
als ob es jetzt in breitern Ufern ginge.
Immer verwandter werden mir die Dinge
und alle Bilder immer angeschauter.
Dem Namenlosen fühl ich mich vertrauter:
Mit meinen Sinnen, wie mit Vögeln, reiche
ich in die windigen Himmel aus der Eiche,
und in den abgebrochnen Tag der Teiche
sinkt, wie auf Fischen stehend, mein Gefühl.