Як я повинен стримувати душу,

щоб не торкалася твоєї? Як посмію

до інших справ від тебе повертатись?

Ах, я колись їй наказати мушу

у мороці десь радо заблукатись

в якійсь безмовній і незвіданій країні,

не озиватися на голос з глибини.

Понад усім, що нам, тобі й мені, велить,

Немов удар смичка, у злагоді дзвеніть,

Співати голосом одним, як дві струни.

Який же інструмент нас грати надихає?

Який скрипаль в своїх руках тримає?

О, цей солодкий спів!

Liebeslied

Wie soll ich meine Seele halten, daß 
sie nicht an deine rührt? Wie soll ich sie 
hinheben über dich zu andern Dingen? 
Ach gerne möcht ich sie bei irgendwas 
Verlorenem im Dunkel unterbringen 
an einer fremden stillen Stelle, die 
nicht weiterschwingt, wenn deine Tiefen schwingen. 
Doch alles, was uns anrührt, dich und mich, 
nimmt uns zusammen wie ein Bogenstrich, 
der aus zwei Saiten eine Stimme zieht. 
Auf welches Instrument sind wir gespannt? 
Und welcher Geiger hat uns in der Hand? 
O süßes Lied.