Лист опадає, рине з висоти,

немов зів’янули сади небесні;

погойдується в заперечних жестах.

Залишивши нічні зіркові плеса,

важка Земля летить до самоти.

Ми падаємо всі. Ці руки впали.

Поглянь на інших: з усіма буває.

І лиш Господь падіння зупиняє

безмежними чутливими руками.

Herbst
Die Blätter fallen, fallen wie von weit,
als welkten in den Himmeln ferne Gärten;

sie fallen mit verneinender Gebärde.

Und in den Nächten fällt die schwere Erde
aus allen Sternen in die Einsamkeit.

Wir alle fallen. Diese Hand da fällt.
Und sieh dir andre an: es ist in allen,

Und doch ist Einer, welcher dieses Fallen
unendlich sanft in seinen Händen hält.