Хто теж є ти: увечері піди

зі свого дому, де усе відомо;

межа світів лежить круг твого дому:

Хто теж є ти.

Твоїм очам, які навряд чи спали,

на цій утомливій межі дай спокій,

зведи повільно дерево печалі

й постав у небесах: струнке, самотнє.

Ти світ створив. Він неозорий,

й подібний слову, що в мовчанні зріє.

Коли твій розум його сутність зрозуміє,

від нього очі відведи з любов'ю.

Eingang
Wer du auch seist: Am Abend tritt hinaus
aus deiner Stube, drin du alles weißt;
als letztes vor der Ferne liegt dein Haus:
Wer du auch seist.
Mit deinen Augen, welche müde kaum
von der verbrauchten Schwelle sich befrein,
hebst du ganz langsam einen schwarzen Baum
und stellst ihn vor den Himmel: schlank, allein.
Und hast die Welt gemacht. Und sie ist groß
und wie ein Wort, das noch im Schweigen reift.
Und wie dein Wille ihren Sinn begreift,
lassen sie deine Augen zärtlich los....