Ночі створені не для печалі.

З ближнім тебе вони розлучають,

і не варто вдивлятись в пітьму.

Якщо ти вночі засвітиш світильник,

щоб подивитись в обличчя людині,

то думати мусиш: кому.

Світло потворними робить людей,

воно з їхніх облич стікає,

збираються юрми в пітьмі ночей,

та хитким здається світ їх речей,

звалених в купи безладні.

Жовтий знак на чолах лежить,

Немає там місця думкам,

В їхніх очах вино мерехтить,

і не даються рукам

незграбні жести, потрібні їм,

щоб розмов розуміти суть;

Я та Я обіцяють вони

і думають: хто-небудь.

Menschen bei Nacht

Die Nächte sind nicht für die Menge gemacht.

Von deinem Nachbar trennt dich die Nacht,

und du sollst ihn nicht suchen trotzdem.

Und machst du nachts deine Stube licht,

um Menschen zu schauen ins Angesicht,

so musst du bedenken: wem.

Die Menschen sind furchtbar vom Licht entstellt,

das von ihren Gesichtern träuft,

und haben sie nachts sich zusammengesellt,

so schaust du eine wankende Welt

durcheinander gehäuft.

Auf ihren Stirnen hat gelber Schein

alle Gedanken verdrängt,

in ihren Blicken flackert der Wein,

an ihren Händen hängt

die schwere Gebärde, mit der sie sich

bei ihren Gesprächen verstehn;

und dabei sagen sie: Ich und Ich

und meinen: Irgendwen