Люблю тебе, найвтішніший закон,

росли з тобою ми, тут в бій ставали,

ти ностальгія, що ми не здолали,

ти ліс, з якого виходу не знали,

ти пісня, що з безмовністю співали,

ти морок перепон,

де спалахи емоцій пригасали.

Так ти явив свою безмежну силу

в ті дні, коли ти нас почав творити,-

й дав так дозріти під твоїми світилом,

так широко й так глибоко вростити,

що в Ангелах, Мадонні і Людині

нарешті можеш відпочити.

Дозволь твоя рука на небесах спочине,

що темним творимо тебе, прийми спокійно.

Ich liebe dich, du sanftestes Gesetz

Ich liebe dich, du sanftestes Gesetz,

an dem wir reiften, da wir mit ihm rangen;

du großes Heimweh, das wir nicht bezwangen,

du Wald, aus dem wir nie hinausgegangen,

du Lied, das wir mit jedem Schweigen sangen,

du dunkles Netz,

darin sich flüchtend die Gefühle fangen.

Du hast dich so unendlich groß begonnen

an jenem Tage, da du uns begannst, -

und wir sind so gereift in deinen Sonnen,

so breit geworden und so tief gepflanzt,

daß du in Menschen, Engeln und Madonnen

dich ruhend jetzt vollenden kannst

Laß deine Hand am Hang der Himmel ruhn

und dulde stumm, was wir dir dunkel tun.