Він у своїх забавах часто грався з луком,

 з якого ще не поціляв в серця жіночі;

і часом він не надто свої брови супив,

коли з симпатією задивлявся в очі,

які манили на чужій старій картині,

в єдиної, яку він уникав, такі ж самі:

він посміхався. Він вже не плаксій віднині,

який колись боявся й плакав у пітьмі.

Й нова незнана самовпевненість думок

Його бентежила і майже спокушала,

Він помічав уважні погляди жінок,

Які подобались йому і хвилювали.

DON JUANS KINDHEIT

IN seiner Schlankheit war, schon fast entscheidend,

der Bogen, der an Frauen nicht zerbricht;

und manchmal, seine Stirne nicht mehr meidend,

ging eine Neigung durch sein Angesicht

zu einer die vorüberkam, zu einer

die ihm ein fremdes altes Bild verschloß:

er lächelte. Er war nicht mehr der Weiner,

der sich ins Dunkel trug und sich vergoß.

Und während ein ganz neues Selbstvertrauen

ihn öfter tröstete und fast verzog,

ertrug er ernst den ganzen Blick der Frauen,

der ihn bewunderte und ihn bewog.