З повними жменями часу, так ти до мене прийшла – сказав я:

Волосся твоє не каштанове.

Ти так легко поклала на ваги печаль, але все ж важче, ніж я...

Вони в кораблях прибувають до тебе, купують і продають пристрасті на базарах -

Ти до мене смієшся з бездни, за тобою я плачу з мушлі, яку знищити легко.

Я плачу: волосся твоє не каштанове, вони воду озер продають, ти їм кучері віддаєш...

Ти шепочеш: вони мною наповнили світ, я тобі залишила дорогу до серця!

Ти кажеш: залиш собі листя років – час настав, щоб прийшов ти й мене цілував!

Каштанове листя років, волосся твоє не таке.

Пауль Целан, з "Маки і пам'ять"

Die Hand voller Stunden

DIE Hand voller Stunden, so kamst du zu mir – ich sprach:
Dein Haar ist nicht braun.
So hobst du es leicht auf die Waage des Leids, da war es schwerer als ich…

Sie kommen auf Schiffen zu dir und laden es auf, sie bieten es feil auf den Märkten der Lust –
Du lächelst zu mir aus der Tiefe, ich weine zu dir aus der Schale, die leicht bleibt.
Ich weine: Dein Haar ist nicht braun, sie bieten das Wasser der See, und du gibst ihnen Locken…
Du flüsterst: Sie füllen die Welt schon mit mir, und ich bleib dir ein Hohlweg im Herzen!
Du sagst: Leg das Blattwerk der Jahre zu dir – es ist Zeit, daß du kommst und mich küssest!

Das Blattwerk der Jahre ist braun, dein Haar ist es nicht.

Paul Celan, aus: “Mohn und Gedächtnis”