Найперше п’ю з блакиті, що шукає своє око й досі.

П’ю з твого сліду й дивлюся:

ковзаєш ти, перлино, поміж пальців і більшаєш!

Ти більшаєш як всі, кого забули.

Гримиш ти: чорний град печалі

котиться в хустку, побілілу від помахів розлуки.

Vom Blau

Vom Blau, das noch sein Auge sucht, trink ich als erster.

Aus deiner Fußspur trink ich und ich seh:

du rollst mir durch die Finger, Perle, und du wächst!

Du wächst wie alle, die vergessen sind.

Du rollst: das schwarze Hagelkorn der Schwermut

fällt in ein Tuch, ganz weiß vom Abschiedwinken.