Ти зі мною згадай: небо Парижа, велике осіннє безчасся...

Ми купили у квітникарки серця:

вони були сині й розквітли в воді.

Дощ почався в нашій кімнаті,

і прийшов наш сусід, худий чоловічок Пан Сон.

Ми грали в карти, я програв зіниці,

ти позичила мені свої коси, я програв, він звалив нас.

Він вийшов у двері, дощ пішов за ним.

Ми вмерли, і могли дихати.

Erinnerung an Frankreich

Du denk mit mir: der Himmel von Paris, die große Herbstzeitlose . . .
Wir kauften Herzen bei den Blumenmädchen:
sie waren blau und blühten auf im Wasser.
Es fing zu regnen an in unserer Stube,
und unser Nachbar kam, Monsieur Le Songe, ein hager Männlein.
Wir spielten Karten, ich verlor die Augensterne;
du liehst dein Haar mir, ich verlors, er schlug uns nieder.
Er trat zur Tür hinaus, der Regen folgt’ ihm.
Wir waren tot und konnten atmen.