Самотній я, я ставлю цинерарію

у вазу, сповнену пітьми. Вуста сестри

говорять слово, і оживає за вікном пітьма,

нечутно піднімається до мене, немов у сні.

Я став опалим цвітом часу,

я стережу смолу для птаха запізнілого:

несе сніжинки він на життєдайних крилах;

він прибуває влітку, з зернятком криги в дзьобі.

Ich bin allein

Ich bin allein, ich stell die Aschenblume
ins Glas voll reifer Schwärze. Schwestermund,
du sprichst ein Wort, das Schwärze fortlebt vor den Fenstern,
und lautlos klettert, was ich träumt, an mir empor.

Ich steh im Flor der abgeblühten Stunde
und spar ein Harz für einen späten Vogel:
er trägt die Flocke Schnee auf lebensroter Feder;
das Körnchen Eis im Schnabel, kommt er durch den Sommer