Ніхто не створить знову нас з землі і глини,

ніхто не заговорить з нашим прахом.

Ніхто.

Будь ти благословен, Ніхто

Щоб догодить тобі,

ми розцвітаємо.

Тобі

назустріч.

Ніким

були ми, є і будемо

лишатися, розквітлими:

Ніщо-

Трояндовим Ніхто.

Із

пестиком ясного духу,

тичинками у пустці неба,

вінцем червоним

слів пурпурних, що ми співали

про, о про

шипи.

Вірш посилається на біблійну історію творення, але це, здається, не більше, ніж натяк на неї. Бог дійсно створив першу людину із землі і глини, не перемішуючи їх..

І створив Бог людину за образом Своїм, [...] (Бут 1:27)

І створив Господь Бог людину з пороху [...] (Бут 2,7)

Руки Твої створили мене й збудували мене. [...] (Псалом 119,23)

Містичний компонент besprechen привнесений міфом про Ґолема. Поширена єврейська легенда, що виникла в Празі, про штучну людину («Ґолема») з глини для виконання різних «чорних» робіт, важких доручень, які мають значення для єврейської громади, і головним чином для запобігання кривавим наклепам шляхом своєчасного втручання та викриття. Виконавши своє завдання, Ґолем перетворювався на пил. Створення Ґолема приписують знаменитому талмудисту і кабалісту — головному рабину Праги, Махаралю Йехуді Бен Бецалелю. Ґолем нібито відроджувався до нового життя кожні 33 роки. Щоб оживити Голема, йому в рот треба вкласти шем - магічне слово в амулеті. Голем розумів, що йому говорили, але сам говорити не міг.

Образ Троянди Ніщо, Троянди Ніхто (Niemandsrose, Nichtsrose) не розшифровується буквально. Реальні ознаки троянди: пестик, тичинки, віночок з пелюсток, шипи контрастують з її означеннями Ніхто, Ніщо і з описом творення людини Ніким в першій строфі. Людині дається царство - акт свободи. Хто колись був створений для життя,  тому тепер дозволено цвітіння. Колір троянди, шипи нагадують про кров і страждання Христа. В жодному з віршів Целана не проявлений так сильно конфлікт між Богом і іудаїзмом, як тут. 

Psalm
Niemand knetet uns wieder aus Erde und Lehm,
niemand bespricht unsern Staub.
Niemand.

Gelobt seist du, Niemand.
Dir zulieb wollen
wir blühn.
Dir
entgegen.

Ein Nichts
waren wir, sind wir, werden
wir bleiben, blühend:
die Nichts-, die
Niemandsrose.

Mit
dem Griffel seelenhell,
dem Staubfaden himmelswüst,
der Krone rot
vom Purpurwort, das wir sangen
über, o über
dem Dorn.