Годино, ти на дюни відлітаєш.

Дрібним піском співає час в моїх руках:

лежу я поруч з ним, вимірюючи істини.

Явіться, риби! Піньтесь, хвилі!

Де є вода, там знову можна жити,

знов світ у хорі з смертю

величати,

Знов крикнути з ущелин: Глянь,

прийде спасіння,

глянь, світ належить нам, глянь,

до зірок ми стелимо дорогу!

Brandung

Du, Stunde, flügelst in den Dünen.

Die Zeit, aus feinem Sande, singt in meinen Armen:
ich lieg bei ihr, ein Messer in der Rechten.

So schäume, Welle! Fisch, trau dich hervor!
Wo Wasser ist, kann man noch einmal leben,
noch einmal mit dem Tod im Chor die Welt herübersingen,
noch einmal aus dem Hohlweg rufen: Seht,
wir sind geborgen,
seht, das Land war unser, seht,
wie wir dem Stern den Weg vertraten!