Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Поезія » Пауль Целан

Осико, листя твоє здається білим

Осико, листя твоє білим здається в пітьмі.

Мамині коси не  побіліють ніколи.

Україна зелена така, як кульбаба.

Мама білява моя не вернулась додому.

Замреш над криницею хмарою дощовою?

Мама тиха моя плаче за всіми.

Зоряна куле, ти обійми золотою спіраллю.

Серце моєї матусі болить від свинцю.

Двері дубові, хто з петель зірвав вас?

Ніжна матуся моя не може прийти.

Мати Пауля Целана, Фрідеріка Анчель (1895 - 1942?), загинула взимку 1942 - 1943 р. в Михайлівці, німецькому концтаборі в Україні

Espenbaum, dein Laub blickt weiß

Espenbaum, dein Laub blickt weiß ins Dunkel. 
Meiner Mutter Haar ward nimmer weiß.

Löwenzahn, so grün ist die Ukraine. 
Meine blonde Mutter kam nicht heim.

Regenwolke, säumst du an den Brunnen? 
Meine leise Mutter weint für alle.

Runder Stern, du schlingst die goldne Schleife. 
Meiner Mutter Herz ward wund von Blei.

Eichne Tür, wer hob dich aus den Angeln? 
Meine sanfte Mutter kann nicht kommen.

Категорія: Пауль Целан | Додав: Kunigunde (24.11.2014)
Переглядів: 238 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: