Найбілішим голубом злетіло: я смію покохати!

У тихій шибці хитають тихі двері.

Тихе дерево ходить в тихій спальні.

Ти близько так, як не була ніколи.

Із рук моїх береш велику квітку:

воне не біла, не червона, не блакитна –

вона твоя.

Там де її ніколи не було, там вона завжди буде.

Не буде нас ніколи, якщо ми не залишимося з нею.

Der Tauben weißeste flog auf!

Der Tauben weißeste flog auf: ich darf dich lieben!
Im leisen Fenster schwankt die leise Tür.
Der stille Baum trat in die stille Stube.
Du bist so nah, als weiltest du nicht hier. 
Aus meiner Hand nimmst du die große Blume:
sie ist nicht weiß, nicht rot, nicht blau – doch nimmst du sie.
Wo sie nie war, da wird sie immer bleiben.
Wir waren nie, so bleiben wir bei ihr.