Височіє

гранітна сірість.

Сірість форми, твоя

незрячість, зрячість каменю, яким

тут з нами Земля поставлена, олюднена,

на язичницькі тропи пітьми і світла,

в надвечір’ї, перед

тобою, в небесну прірву.

Втаємничений, сюди доставлений, зі спини

вдарений в серце. Жорнами

моря перемелюваний.

Світлокрилість твоя височіє, вранці,

серед дроку і каменю,

п'ядуном** непримітним.

Чорний, кольору

філактерій***, просто чекав їх,

їх, мо-

литвою з’єднаних.

(Зі збірки "Троянда - Ніхто")

* Менгір – найпростіша культова споруда у вигляді обробленого людиною дикого каменю, у якого вертикальний розмір значно більший за горизонтальний. Вік 2 – 3 тис. років. Пауль Целан з дружиною провели літо в 1960 і 1961 роках у Бретані. Ймовірно, описано менгір Керлоас (Горбань), на спині якого добре видно впадину ніби від удару.

** П'ядун - невеликий метелик — шкідник дерев, гусінь якого пересувається, вигинаючи середню частину тіла вгору, наче міряє простір п'ядями.

*** Філактерії – дві шкіряні коробочки, в яких іудеї зберігають написані на пергаменті молитви і висловлювання з Тори. Їх підв”язують під час ранкової молитви до лоба і до лівої руки.

 Le menhir

Wachsendes

Steingrau.

Graugestalt, augen-

loser du, Steinblick, mit dem uns

die Erde hervortrat, menschlich,

auf Dunkel-, auf Weissheidewegen,

abends, vor

dir, Himmelsschlucht.

Verkebstes, hierhergekarrt, sank

über den Herzrücken weg. Meer-

mühle mahlte.

Hellflüglig hingst du, früh,

zwischen Ginster und Stein,

kleine Phaläne.

Scwarz, phylakterien-

farben, so wart ihr,

ihr mit-

betenden Schoten.

in Die Niemandrose, 1963