Хто, як ти і усі голуби, день і вечір збирає з пітьми,

хто очей моїх виклював зорі, коли засіяли вони,

вирвав траву моїх брів, як вона побіліла,

двері у хмарах закрив, як до них я прилинув.

Хто, як ти й всі криваві гвоздики, як монет хочуть смерті й вина,

з моїх рук собі видув скло чаші,

забагрянив слова, які я не сказав,

і на скалки розбив сліз забутих каміння. 

WER wie du und alle Tauben

WER wie du und alle Tauben Tag und Abend aus dem Dunkelschöpft,

pickt den Stern aus meinen Augen, eh er funkelt,

reißt das Gras aus meinen Brauen, eh es weiß ist,

wirft die Tür zu in den Wolken, eh ich stürze.

Wer wie du und alle Nelken Blut als Münze braucht und Tod alsWein,

bläst das Glas für seinen Kelch aus meinen Händen,

färbt es mit dem Wort, das ich nicht sagte, rot,

schlägts in Stücke mit dem Stein der fernen Träne.