Посеред вишень гуркіт кованих чобіт.

Від касок твоє літо шаленіє. Обвуглена зозуля

на вході в рай алмазом шпор малює свій портрет.

Над кронами злетів простоволосий вершник.

В його щиті згасає твій безбарвний сміх,

прикутий до ворожого стального обладунку.

Йому пообіцяли сади замріяних,

він ладен увіткнути в землю спис, щоб рози обплели...

Хоч босоногий лине у повітрі, майже як ти:

з підкованими чобітьми в слабких руках,

проспав він битву й літо. Для нього кровоточить вишня.

Ein Knirschen von eisernen Schuhn

Ein Knirschen von eisernen Schuhn ist im Kirschbaum.

Aus Helmen schäumt dir der Sommer. Der schwärzliche Kuckuck

malt mit demantem Sporn sein Bild an die Tore des Himmels.

Barhaupt ragt aus dem Blattwerk der Reiter.

Im Schild trägt er dämmernd dein Lächeln,

genagelt ans stählerne Schweißtuch des Feindes.

Es ward ihm verheißen der Garten der Träumer,

und Speere hält er bereit, daß die Rose sich ranke…

Unbeschuht aber kommt durch die Luft, der am meisten dir gleichet:

eiserne Schuhe geschnallt an die schmächtigen Hände,

verschläft er die Schlacht und den Sommer. Die Kirsche blutet für ihn.