Головна » Статті » Поезія » Пауль Целан |
Біля останнього порога
Я в Серце Бога загорнув осінь, з його очей пролилися рясні сльози... Який твій грішний рот на початку ночі. Як кам'янів світ в голові твоїй строгій.
Тільки чи захочуть вони прийти з келихами? Коли осипається листя, пити вино марно. Чи обійдеться твоє небо без перелітних птахів? Дозволь мені стати журавлем, а каменю хмарою.
AM LETZTEN TOR Herbst hab ich in Gottes Herz gesponnen, eine Träne neben seinem Aug geweint… Wie dein Mund war, sündig, hat die Nacht begonnen. Dir zu Häupten, finster, ist die Welt versteint.
Fangen sie nun an zu kommen mit den Krügen? Wie das Laub verstreuet, ist vertan der Wein. Missest du den Himmel mit den Vogelzügen? Laß den Stein die Wolke, mich den Kranich sein. | |
Переглядів: 183 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |