Завжди коли руки моєї

торкається чужа рука то сполучається з моєю

і твориться одна рука.

Коли я хочу сісти

то помічаю моє тіло

всідається у інше тіло що встало звідти

куди сідаю я

І у належний час

заходячи в будинок,

я відчуваю що вже був тут

до того як прийшов.

Тому цілком можливо потраплю не в свою могилу,

коли на мене виливатимуть заїжджені слова,

я вже знайду у домовині

одягнений кістяк,

що позіхає від банальих слів й притворних сліз.

Dicotomía incruenta

Siempre llega mi mano
más tarde que otra mano que se mezcla a la mía
y forman una mano.

Cuando voy a sentarme
advierto que mi cuerpo
se sienta en otro cuerpo que acaba de sentarse
adonde yo me siento.

Y en el preciso instante
de entrar en una casa,
descubro que ya estaba
antes de haber llegado.

Por eso es muy posible que no asista a mi entierro,
y que mientras me rieguen de lugares comunes,
ya me encuentre en la tumba,
vestido de esqueleto,
bostezando los tópicos y los llantos fingidos.