Головна » Статті » Поезія » Незвал Вітезслав |
Прощавай, розстаємося, мабуть, назавжди, Все прекрасно було, і доволі розмов. Прощавай, і якби ми зустрітись бажали, То не кликала б здалеку інша любов.
Все прекрасне, на жаль, закінчитися мало. Впізнаю погребального смутку подзвін, Поцілунок, хустинка, гудок пароплава, Три – чотири усмішки, і знову я буду один.
Прощавай, що ще здатні сказати вуста. Хай залишиться з нами малесенька пам’ять, Як хустинка - легка, як листівка – проста, Трохи схожа на блиск позолоти обманний.
Я побачив в тобі, що не бачили інші, Ти, як ластівка, мусиш летіти в свій хлів, Там, на півдні, у тебе гніздечко затишне. Твоя доля - політ, моя доля – це спів.
Прощавай, якби зустріч була не остання, Якби мали надію зустрітись з тобою, Не було б розставання сьогодні між нами. Прощавай і хустинка. Скорімося долі!
Sbohem a šáteček Sbohem a kdybychom se nikdy nesetkali
Bylo to překrásné žel všecko má svůj konec Mlč umíráčku mlč ten smutek já už znám tři čtyři úsměvy a potom zůstat sám
Sbohem a kdybychom si neřekli už více
A jestli viděl jsem co neviděli jiní
Sbohem a bylo-li to všecko naposledy | |
Переглядів: 366 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |