Моя самотність

така залюднена

наповнена журбою

й твоїми образами

неперервним прощанням

й жаданим поцілунком

змін передвісниками

і останнім вагоном.

Моя самотність

така залюднена

що можна влаштувати

процесію із неї

за кольорами

розмірами

й клятвами

за часом

дотиками

ароматами.

Я більше не тремчу

сприймаючи твою відсутність

як присутність й присутній

зі мною образ твій

Мене наповнюють

нічні видіння

бажання сміятися

і проклинати.

Являються у снах

до мене гості

змінивши свої обличчя

на безликість

Я підпираю

мітлою двері

бо хочу залишатися

із образом твоїм в собі.

Але твоє обличчя

виглядить інакшим

в закоханих очах

кохання зникло

я замість ситості

знаходжу голод

дивлюся й бачу

як згасає пристрасть.

Постануть стіни

коли ніч настане

постане туга

не залишивши нічого.

І образ твій в мені

Заплющить очі

і явиться самотність

така порожня. 

Rostros de Vos

Tengo una soledad 
tan concurrida 
tan llena de nostalgias 
y de rostros de vos 
de adioses hace tiempo 
y besos bienvenidos 
de primeras de cambio 
y de último vagón. 

Tengo una soledad 
tan concurrida 
que puedo organizarla 
como una procesión 
por colores 
tamaños 
y promesas 
por época 
por tacto 
y por sabor. 

Sin temblor de más 
me abrazo a tus ausencias 
que asisten y me asisten 
con mi rostro de vos. 

Estoy lleno de sombras 
de noches y deseos 
de risas y de alguna 
maldición. 

Mis huéspedes concurren 
concurren como sueños 
con sus rencores nuevos 
su falta de candor 
yo les pongo una escoba 
tras la puerta 
porque quiero estar solo 
con mi rostro de vos. 

Pero el rostro de vos 
mira a otra parte 
con sus ojos de amor 
que ya no aman 
como víveres 
que buscan su hambre 
miran y miran 
y apagan mi jornada. 

Las paredes se van 
queda la noche 
las nostalgias se van 
no queda nada. 

Ya mi rostro de vos 
cierra los ojos 
y es una soledad 
tan desolada.