Жалкую що ти не зі мною

Коли дивлюся на годинник й вже четверта

І думаю, хвилин за десять годі

І як щовечора розпрямлю ноги,

Розправлю плечі, щоб розслабить спину

Розігну пальці щоб відпочивали.

Жалкую що ти не зі мною

Коли дивлюся на годинник і вже п’ята

І я берусь за ручку описати втрати

Чи руки що кидаються за сорока ключами

Чи вуха що вслухаються як гавкне телефон

Чи ціну що примирить цифри й правду.

Жалкую що ти не зі мною

Коли дивлюся на годинник і вже шоста.

Могла б ти несподівано прийти

І запитати „ Як у тебе справи?”, й залишити

червону пляму на моїх губах

а на своїх мою блакитну тугу.

Amor, de tarde

Es una lástima que no estés conmigo

Cuando miro el reloj y son las cuatro

Y acabo la planilla y pienso diez minutos

Y estiro las piernas como todas las tardes

Y hago así con los hombros para aflojar la espalda

Y me doblo los dedos y les saco mentiras.

Es una lástima que no estés conmigo

Cuando miro el reloj y son las cinco

Y soy una manija que calcula intereses

O dos manos que saltan sobre cuarenta teclas

O un oído que escucha cómo ladra el teléfono

O un tipo que hace números y les saca verdades.

Es una lástima que no estés conmigo

Cuando miro el reloj y son las seis.

Podrías acercarte por sorpresa

Y decirme "¿Qué tal?", y quedaríamos

Yo con la mancha roja de tus labios

Tú con el tizne azul de mi carbónico.