Подруго

Дорога вранішнього сонця

Перетворилась раптом

На стежку вздовж стіни рослин

Хмарочос з безжальним видом

Скелі промчався швидко

Як незлобиві носороги

І вдалині вікно небес

Просто захмарилося хмарами.

Дівчина обвішана пакетами

Як мураха наткнулася на мене

Я відповідно відхилився

Зігнувся благородно

Протиснувся як краб

Рум'янець на щоках черниці

Виник непрохано як гриб

Як дим повільно випала роса,

І запахи бензину стали жасмином.

Й чому це все

Просто тому

Що в першому рядку

Подумав я про тебе

Подруго.

Vaya uno a saber

Amiga
La calle de sol tempranero
Se transforma de pronto
En atajo bordeado de muros vegetales
El rascacielos da la visión despiadada
De un acantilado de poder
Los colectivos pasan raudos
Como benignos rinocerontes
Y en un remoto bastidor de cielo
Las nubes son sencillamente nubes

La muchacha cargada de paquetes
Es una hormiga demasiado obvia
Y en consecuencia la descarto
Pero el lisiado de noble rostro
Ése sí avanza como un cangrejo
La monjita joven de mejillas ardientes
Crece como un hongo sin permiso
El hollín va siendo lentamente rocío
Y el olor a petróleo se convierte en jazmín

Y todo eso por qué
Sencillamente porque
En la primera línea
Pensé en vos
Amiga.