Головна » Статті » Поезія » Луїс Альберто де Куенка |
Настав час взаємних зізнань. Не дивлячись один одному в очі. Земля стала його єдиним горизонтом. Коли заговорила вона, він підвів погляд і побачив, як виникли туманні речі, темний і втаємничений рот, справи, які варто було загорнути в брудну газету і поховати вночі в пливучому піску, який оточив дім Ашера. Потім заговорив він, коли вона перервала свій докучливий перелік, і вони помінялися ролями, тепер вона дивилася на нього, а він шукав прихистку в безодні. Він розповідав їй все, і з його горла явилися небачені тварі, які завалили колодязі і фонтани їхнього кохання і скасували майбутнє. Настав час сигарет, і вони вперше глянули одне одному в очі після тривалого часу, і вони зрозуміли, що не старітимуть разом, що завжди будуть самотні, і що ніколи не зможуть забути. "Падіння дому Ашерів" - повне тайни і жаху оповідання Едгара Аллана По, вперше надруковане у вересні 1839 року.
CONFESIÓN GENERAL Llegó el momento de las confesiones mutuas. No se miraban a los ojos. El suelo era su único horizonte. Cuando ella hablaba, él levantó la vista y vio cómo surgían cosas turbias, oscuras y secretas de su boca, cosas que bien podrían ser envueltas en periódicos sucios y enterradas de noche en las arenas movedizas que rodean la casa Usher. Luego habló él, cuando ella interrumpió su horrible letanía, y los papeles se invirtieron, pues ella lo miraba y él buscaba cobijo en el abismo. Todo se lo contó, mientras surgían de su garganta bichos innombrables que cegaban los pozos y las fuentes de su amor y abolían el futuro. Llegó el momento de los cigarrillos, y se miraron por primera vez a los ojos después de tanto tiempo, y supieron que no envejecerían juntos, y que estarían siempre solos, y que nunca podrían olvidarse.
| |
Переглядів: 92 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |