Він володіє землею,

той, хто досліджує бездни,

той, хто віщує самотність

зі свого трону мовчання.

Він любить Блакитну Пані.

За неї він все віддасть:

чотири стихії, життя,

дихання і свій погляд.

А я лиш його знемога,

вісник його зараження,

дорога, яка взагалі

не проглядається в хащах.

Як він прокидається, тане

туман, піднімаються гори

і звершується майбутнє

з деревами і дощами.

Як він засинає, я бачу

в його снах Хільдегунду й Вальтаріо.

Як він засинає, на обрії

зникає Блакитна Пані.

(1) "Вальтаріо" ("Waltharius manu fortis") - поема латиною про подвиги короля вестготів Вальтаріо Аквітанського, які ймовірно ймовірно відбувалися у V столітті між 410 роком нашої ери, коли Аларіх захопив Рим (або 455 роком нашої ери, коли Рим був захоплений вандалами), і до кінця V ст. Записана між VIII і IX століттями ченцем Еккегардом I (? - 973) із Санкт-Галленського монастиря.

Коли почалося вторгнення гунів на чолі з Аттілою, в Римській імперії відбувалося політичне дроблення територій, які почали об'єднуватися в незалежні королівства, не здатні разом протистояти навалі гунів. Теодоріх, король остготів, засновник Італійського королівства, приєднався до римлян, щоб зупинити просування гунів. Королі Галлії, Бургундії  і Аквітанії  почергово приймали рішення не чинити опір, а відкупитися від гунів даниною і заручниками. Король Галлії Гібікон (Гебіка?), нащадок троянців, віддав молодшого сина Хаганона, залишивши при собі старшого сина Гунтарія. Король Бургундії Геріріх віддав свою дочку Хільдегунду. Король Аквітанії Альфере віддав свого сина Вальтаріо, який в дитинстві був заручений з Хільдегундою.

Хаганон і Вальтаріо стали братами по зброї, воюючи на чолі військ Аттіли, а Хільдегунда опікувалася скарбницею королеви. Вальтаріо наділений як фізичними, так і інтелектуальні чеснотами, поєднав у собі силу  Геракла і розум Улісса.

Коли після смерті батька королем франків став Гунтарій, він відмовився платити данину гунам. Дізнавшись про це, Хаганон втік від гунів. Услід втекли Ваьлтаріо і Хільдегунда, прихопивши великий скарб, який був раніше відібраний гунами у батька Вальтаріо. Гунтарій дізнається про скарб і з дванадцятьма лицарями, до яких вимушено приєднався Хаганон, відправляється здобувати скарб. Вальтаріо переміг у чесних поєдинках всіх лицарів одного за другим. Наступного дня Гунтарій і Хаганон удвох атакували Вальтаріо. В цьому бою Гунтарій втратив ногу, Хаганон - око, губи і шість зубів, Вальтаріо - праву руку. Після цього вони уклали угоду про мир. Воїни повернулися додому. Вальтаріо одружився з Хілдегундою і тридцять років доблесно правив своїм королівством.

"Вальтаріо " передає особливості перехідного періоду Європи, коли підсилюється християнський моралістичний дух і послаблюється античний світський дух. Творення і консолідація франкської національної ідентичності відбувається через християнські принципи, але з долученням греко-римських традицій і германського язичництва. У "Вальтаріо", крім головних героїв, присутні фавни, бог війни Марс, Фортуна, Феб і Свята Трійця.

(2) (2) Блакитна Пані  - легендарна особистість американського континенту. Коли перші францисканці-місіонери  прибули в 1629 році в Сан-Антоніо-де-ла-Іслета, штат Нью-Мексико, індіанці племені джумано сказали їм, що раніше їм проповідувала євангеліє жінка, одягнена в блакитне. Відтоді і до нашого часу легенда про Блакитну Пані живе в колективній пам’яті цього регіону. Чудо приписали сестрі Марії Хесус де Агреда (1602 - 1665), монахині з Сорії, довіреній особі і подрузі короля Іспанії Філіпа IV (1605 - 1665). Вона стверджувала, що має дар білокації, тобто перебування в двох місцях одночасно.

Ймовірно, Луїс Альберто потрапив під вплив бестселлера Хав’єра  Сьєрри "Блакитна Пані", 2005 (Javier Sierra "La Dama azul"), головною героїнею якого стала Марія Хесус де Агреда.

ÉL Y YO

Él es el amo de la tierra,

el que sondea los abismos,

el que conjura soledades

desde su trono de silencio.

La dama que ama es azul.

Por ella lo ha entregado todo:

los cuatro elementos, la vida,

la respiración, la mirada.

Yo solo soy su agotamiento,

el heraldo de su contagio,

el sendero que ni siquiera

se distingue entre la espesura.

Cuando despierta, se disipa

la niebla, se abren las montañas

a un futuro de plenitud

con agua de lluvia y con árboles.

Cuando duerme, velo su sueño,

como Hildegunda el de Valtario.

Cuando duerme, la dama azul

se diluye en el horizonte.