Ти вимкнула світло і увімкнула ніч.

Ти закрила вікна і розстебнула своє плаття.

Воно пахло росяним цвітом. З країни без обмежень

я вдивлявся в твої бездонні очі.

А який запах у твоїх очей? Який парфум золота

і води, чистий і невинний, лився з-під твоїх повік?

Яке невідчутне тремтіння вогняних кристалів 

хиталося місячним шовком у твоїх зіницях?

Ти вишила подушку чорним волоссям.

Ти сплела покривало білизни зі сновидінь.

Ти була блідою трояндою, збляклою червоною,

отруйною трояндою, яка прощається з життям.

Блуза, віяло, фіолетове перо,

Брошка на грудях з перлиною і діамантом.

Вся беззахисна й тиха, відкрита й незрозуміла,

без болю, пливу курсом у твої байдужі руки.

Зі "Срібної шкатулки" 1985

Nocturno

Apagaste las luces y encendiste la noche.

Cerraste las ventanas y abriste tu vestido.

Olía a flor mojada. Desde un país sin límites

me miraban tus ojos en la sombra infinita.

¿Y a qué olían tus ojos? ¿Qué perfume de oro

y de agua limpia y pura brotaba de tus párpados?

¿Que invisible temblor de cristales de fuego

agitaba la seda lunar de tus pupilas?

Recamaste la almohada con hilos de azabache.

Tejiste sobre el sueño un velo de blancura.

Eras la rosa pálida tiñéndose de rojo,

la rosa del veneno que devuelve la vida.

La blusa, el abanico, una pluma violeta,

el broche con la perla y el diamante en el pecho.

Todo abierto y en paz, transparente y oscuro,

sin dolor, navegando rumbo a tus manos frías.

De "La caja de plata" 1985