Зараз, тому що недалеко смерть

(правда у тім, що вона завжди поруч),

й це робить мене все більш улесливим,

я згадую - бо грім гримить - Богів

мого дитинства, Богів моїх батьків,

благаючи у них легкої смерті.

І згадую одного, найпершого з усіх,

їх троє (як Корум [1] Майка Муркока [2]):

того Старійшину з лихим характером,

який розпоряджався у Старому Заповіті,

того гарного Юнака, якого розіп'яли на хресті

в Новому, і Пневму [3] або Святого Духа,

який їх сотворив і втілив у Голубі,

вінці на голові Старійшини.

Господь мого дитинства, навіть якщо тебе немає

( чи я є?), хочу тебе просити

письмово, з розписками й печатками,

щоб мить страшна мого транзиту

до зірок (або в Тартар вогненний)

була приємною й м'якою, без болю;

Щоб я пішов до світла (або до темряви)

без вереску і необтяжливо,

у повній злагоді з тобою

і з усією моєю ріднею. Я знаю як багато

змінних, які впливати можуть

на миті чиєїсь смерті,

майже завжди дражливої й сумної,

що ти не можеш дати кожному

смерть благотворну й тиху.

Знаю, також, що я не добрий християнин

і що у мене проблеми емпатії

із обездоленими цього світу.

Та не зважаючи на це, прошу тебе,

зміцнений вірою моїх предків,

моєю відомою всім пикою й обманом

твоєї безмежної милості:

дай мені смерть легку, ласкавим будь

зі мною в цьому випробуванні, благаю тебе.

[1] Ко́рум - герой книг Майкла Муркока, принц напівгуманоїдної раси вадхагів, одна з чотирьох інкарнацій Вічного Воїна.  В нього очі з жовтими зіницями і яскраво-червоною райдужкою.

[2]Майкл Джон Муркок - ангійський письменник- фантаст. Творець термінів Мультивсесвіт і Вічний Воїн (Вічний Герой, Вічний Переможець). В книгах Муркока присутні множинність світів, нескінченність втілень і повторюваність долі. Всі герої Муркока є різними інкарнаціями одного Вічного Воїна. Кожен з них має кохану, вірного друга і єдину, тільки йому призначену, зброю (втілення Вічного Меча Вічного Воїна). Має тільки йому властиву фізичну особливість, яка відрізняє його від інших людей і накладає на нього печать приреченості.

[3] Пневма (гр. πνεῦμα - дихання, дух) - термін давньогрецької медицини і філософії. В стоїцизмі пневма - життєва сила, ототожнювана з логосом - першовогнем, космічним диханням, духом. В ранньохристиянськй філософії - Святий Дух, третій образ Трійці.

PLEGARIA DE LA BUENA MUERTE

Ahora que la muerte no está lejos

(la verdad es que siempre estuvo cerca),

y me hace cada vez más carantoñas,

me acuerdo —porque truena—, de los Dioses

de mi infancia, los Dioses de mis padres,

para pedirles una buena muerte.

Y me acuerdo de uno, sobre todo,

que son tres (como el Corum de Mike Moorcock):

aquel Anciano de tan mal carácter

que presidía el Viejo Testamento,

el guapo Mozo al que crucificaban

en el Nuevo, y el Pneuma o Santo Espíritu,

que los funde y congrega en la Paloma

que corona la frente del Anciano.

Señor de mi niñez, aunque no existas

(¿existo acaso yo?), quiero pedirte

por escrito, con pólizas y sellos,

que el terrible momento de mi tránsito

a las estrellas (o al ardiente Tártaro)

sea apacible y suave, sin dolores;

que me vaya a la luz (o a la tiniebla)

sin estridencias y sin dar la lata,

después de haberme puesto a bien contigo

y con toda mi gente. Sé que hay muchas

variables que pueden influir

en el momento de morirse uno,

casi siempre molestas y angustiosas,

y que no puedes darle a todo quisque

una muerte benéfica y serena.

Sé, además, que no soy un buen cristiano

y que tengo problemas de empatía

con los desheredados de este mundo.

Pero, a pesar de todo, te lo pido,

amparado en la fe de mis mayores,

en mi proverbial jeta y en la hondura

infinita de tu misericordia:

dame una buena muerte, sé benigno

conmigo en ese trance, te lo ruego